Сільський голова

Боков Василь Олексійович

Цей одвічний біль Афганістану
Цей одвічний біль Афганістану

Поділитися новиною:

Цей одвічний біль Афганістану

До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

       

            Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка. Жахлива трагедія, гинуло покоління, народжене у 60-х.    Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться.

         Сьогодні ми шануємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати.

         Дедалі більше віддаляють роки від нас ту війну, але стоять обеліски, які будуть вічно нагадувати про тих, хто не повернувся до батьківської хати. Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все. А ціною було життя. І понесли чорні птахи смерті похоронки в Україну, не минули вони й нашого краю.

            Життєва дорога Віктора  Мінца почалася в сибірській тайзі: 94-а дільниця, Абаканський район, Красноярський край. Тут на той час працювали його батьки. В 1978 р. вони переїхали на Харківщину в село Пристін Куп’янського району.

         Школа. Комсомол. Куп’янське СПТУ-27. Скільки через його навчальні приміщення пройшло Вікторових однолітків!

         Вивчився хлопець на токаря і пішов працювати на Куп’янський ливарний завод. Працював чесно, добросовісно .Закінчив курси шоферів при Куп’янській школі ДТСААФ.

         30 вересня 1983 року Куп’янським військоматом Віктор Мінц був призваний до армійських лав. Незабаром вже «намотував» на колеса афганські кілометри: Джелалабад-Кабул-Пулі-Хумрі-Хайратон.

         Бойова частина, в яку потрапив солдат, постійно вели бойові дії. Це диктувалося районом, де вона дислокувалася: Нанганхар. Зелена долина

Джелалабада притягувала до себе бандитів, як магніт залізо: субтропіки,тепло, продукти, відпочинок, тим більше, що у віддалених кишлаках народна влада трималася тільки в укріпленнях, де засіли її представники і місцеві активісти. Тож бандитам – вольниця. Але бандити не тільки відпочивали, набиралися сил і запасали провізію. Вони мінували дороги, влаштовували диверсії, полювали на активістів і радянських воїнів.

         Рядовий Віктор Мінц сліди бандитської «роботи» бачив на власні очі, особливо на дорозі Джелалабад-Кабул.

         Він виїздив і на бойові операції під Асадабад і Махтерлам, усього побував на семи бойових виходах.

         Чергова бойова  операція – на південь від Джелалабада.

         Колона машин на марші. Гарячий подих вітру в кабіні. І враз – бандитський обстріл. Пошкоджена вантажівка з боєзапасами. Рядовий Мінц бере її на буксир і звільняє проїжджу частину дороги, що зміїться берегом бурхливої ріки. Був тяжко поранений у живіт і невдовзі помер.

         Могила воїна-інтернаціоналіста – в селі Пристін.

         Нагороджений  орденом Червоної Зірки (посмертно) – Указ Президії Верховної Ради СРСР від 20 грудня 1985 року.

         До дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав в бібліотеці для користувачів оформлено виставку-пам’ять «Цей одвічний біль Афганістану».               

Альбом: Цей одвічний біль Афганістану
Web-адреса: pristin-rada.gov.ua/news/id/12397 | Переглядів: 107Дата публікації: 13:54 15.02.2018
Пошук
Анонс подій
Подій не заплановано
Посилання

Президент України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Харківська облдержадміністрація

Харківська обласна рада

Куп’янська райдержадміністрація

Куп’янська районна рада